Шёл снег

А сніг ішов, пухнастий і лапатий.
Сіріло сумно небо у вікні.
Нічого не змогла тобі сказати,
А ти нічого не сказав мені.

Минали дні, дороги розійшлися,
Розбіглися стежками у саду.
Коханий, ти жорстоко помилився,
Гадаючи, що я тебе знайду.
Я горда, мов троянда серед степу,
І разом з тим проста, як м'яти цвіт.
Я першою не підійшла б до тебе,
Хоча б від цього усміхнувся світ!

Та іноді так боляче буває,
Немов торкнув хто зранене крило,
Коли душа зненацька пригадає
Усе, що бути з нами ще могло,
Якби посміли ми тоді сказати...
Якби ти в очі зазирнув мені...

...А сніг ішов. Пухнастий і лапатий.
І супилося небо у вікні.
Эллана. "А сніг ішов" (1995)

Когда Земле из снега одеяло
Несла Зима, заботливая мать,
Прости... я не смогла... я не сказала,
И ты ведь не сказал, хоть мог сказать.

Дороги наши разошлись далёко -
Как тропки разбегаются в саду.
Любимый, ты ошибся так жестоко,
Уверенный, что я тебя найду.

Горда... в цветах я розою была бы -
И вместе с тем проста, как мяты цвет.
Нет, первой я к тебе не подошла бы,
Пусть даже мир мне улыбался б... нет!

Но иногда мне так бывает больно,
Как - ты летишь, а ранено крыло...
Душа моя, не вспоминай... довольно...
Всё то, что с нами быть ещё могло.
О, если б мы тогда сказать посмели...
О, если бы в глаза взглянул ты мне...

А снег пушистый принимали ели,
И небо молча хмурилось в окне.

2006.11.08